Микита Рижих. Добірка віршів «Перш за все осінь»

***
Перш за все осінь 
Листя помирає хронічно
Жодної хроніки лісу ще
Не було віднайдено

Тож ліс щозими тікає 
На пошуки аби знайти
Під білим снігом самого себе 

***
зигзаги закутків 
у срібній тиші 
немов у чаші 
лижуть біль іржі
усі втекли 
лишились тільки миші 
на гучністю осяяній межі

усі пішли 
усі підуть 
і буде
безцільна пустка 
мовчки лити сум 
на пам'ять про померлих 
без осуди
без сльоз 
без мук 
без дат пекельних сум

ти не підеш
ти просто зникнеш цільно
ти не прийдеш назад 
бо час застиг
і миті днів тиняються безцільно
у пупя'нках пір'їнок золотих

у пір'ї ти
у пір'ї часу сонце
і навіть птах долонь
у пальцях смерть
зигзаги тиші випливають 
наче сон це
і є життя що йде до тиші геть

***
Дома нет 
Ничего

Будинку немає
Нічого

Удома немає
Нічого 

Під завалами будинку 
Щось криваво захован

***
Закваска тиші
Поглинута кладовищем

Скибочки хліба
З міцного граніту

***
Ich bin aus andere
І біль нас єднає
Нас ніщо не єднає 
Нас ніхто не знає 
Річка стрічка новин
Кримінальна хроніка
Procrastination of seeng
Okay Google 
Sho dali
Куди тепер і навіщо йти
Звідкіля народилася темрява
Усередині ночі
По той бік 
Темних драйверів
Безмежної тиші

***
Емпатія зелені
У нарізаному салаті 

***
Мій собака раптом посинів

Мій друг грумер лише скупо сказав що співчуває моєму горю
Ані лікар ані ветеринар також не змогли допомогти
Не допомогла мені і служба психологічної підтримки
Собака сумно подивився на мене і притиснулвся до моєї ноги

Минув день як помер мій пес
Рівно день минув а я уявляю що мій собака не помер а лише посинів
Рівно день минув а я викидаю старий собачий корм з миски і насипаю туди новий

Мій собака раптом посинів

***
Ми прощалися неначе тигри у зоопарку
Як
Ось так

Що пропустили цілу строфу у вірші
Як би вона звучала
Якби її хтось прочитав уголос
Як би вона звучала
Якби її хтось прочитав про себе
Як би вона звучала
Якби ми не були тиграми
І написали її хоч якоюсь із сотень мов програмування та мовчання

Ми прощалися неначе тигри у зоопарку
І далі не було продовження

***
Вивернуті навиворіт почуття
Рафіноване спогадами серце
Замість весняних квітів виростають
Білі люди у чорних мерседесах

Діти вбили тінь частиною слова
Хмари розірвалися від куль
Статуя заплакала
Ноги відірвалися
День пройшов

Запитайте чому весна якщо довкола серцева зимова стужа
Ніким непереможна непереможена весна
Вена ріки лопнула
Лід не розтанув
Птахи не заспівали
Вогонь спалахнув і все навколо підпалив

***
Поки Іуду все ще вбито –
Зло тріумфує

***
Запах свіжої свободи

Напевно тепер
Не треба дивитися на всі боки

Коли переходиш дорогу

***
Порося гріється коло печі
Ніби його ніколи не запекуть
На честь різдва

***
Диверсант повернувшись із війни
Вкотре повторює помилку наближення
Повторює помилку повернення

Диверсант повернувшись із війни
Все ще вірить що він вдома
І що над головою є небо

Снайпери в кущах чужих вій
Передчасна обручка на відірваному пальці відірваної руки
І всюди обличчя обличчя